Саша и Вера не просто неразлучные друзья, но они брат и сестра. Саша с нетерпением ждал своего дня рождения в который ему должно исполниться восемь лет, а пока что ему только семь. Вера младше его на один год и ей шесть лет, но она также с нетерпением ждет своих именин, которые должны наступить тремя днями позднее от Сашиных. До дня рождения еще далеко, но дети не растраиваются, ведь в переди рождественские праздники, а это значит подарки. Конечно же они очень хорошо знают, что рождество- это не просто подарки и вкусная еда, но это рождение Спасителя мира.
К этому празднику все готовились по своему. На воскресной школе уже раздали рождественские стихотворения, мама и папа покупали подарки для всех членов семьи и тщательно их упаковывали, а братик с сестричко рисовали различные картинки для своих родителей. Зачастую они говорили:
- Мама, папа, мы готовим вам подарки, только вы не подсматривайте. Это картинки о рождестве.- Таким образом родители волей не волей уже знали на перед, что готовят для них дети.
За неделю до рождества вся семья собралась во дворе, чтобы украсить свой дом рождественскими огоньками. Пока родители были заняты развешиванием огней, дети были предоставлены сами себе. Они весело бегали по снегу, измеряя самые большие снежные кучи; прыгнув в её самую середину. Катались на санках и бросались снежками. В дом они ввалились с ног до головы в снегу и в мокрой одежде. Как только Саша переступил порог он сразуже закричал:
- Мама, мама, а Вера ела снег!
- Не правда, не правда. Я не ела.- почти плача возражала его сестричка.
- Да-а-а, я же видел, видел!
- Ничего ты не видел, ты стоял спиной ко мне.
- Видел, видел.- тараторил обиженно Саша.
- Ну хватит вам,- сказала мама, освобождая детей от мокрой одежды.- Вера, ты и в правду ела снег?
- Да нет же. Мама, он все придумал. Он все время меня обижал на улице и обсыпал снегом.
- Ух, ябида,- обозвался Саша.
- Ладно вам, дети. Не надо обижать друг друга.- Произнесла мама.- Вы же знаете, что Иисус все видел и знает, кто и что делал, пока мы с папой были заняты. Но все ж таки, Вера, есть снег очень плохо, можно сильно заболеть.
- Мама, я знаю!- учтиво ответила девочка.- Поэтому я его не ела.
- Мама, она забыла, что Иисус все видел и врет. Скажи ей что врать плохо.-неотступал Саша.
Мама усадила детей на диван и села рядо с ними.
- Дети, - начала она,- я хочу, чтобы вы выросли хорошими и никогда не врали. Но если ты, Вера, ела снег и упорно это отрицаешь, я рано или поздно узнаю об этом. Ведь нет ничего тайного, что не стало бы явным. Запомните, что Бог все знает и видит!
На другое утро вера проснулась от сильных болей в горле. Ей не хотелось говорить об этом маме. Ведь конечно же прийдется пить неприятное лекарство, да и на улицу погулять уже тоже никто не отпустит. Но боль усиливалась и пришлось таки обовсем рассказать.
- Вот видишь, Вера,- сказала мама- ты и в парвду ела снег. Твой братик был прав, а ты все так старательно отрицала. Я же тебе говорила, что любой плохой поступак несет за собою плохие последствия. Нет ничего тайного, что не сталобы явным. Больше не ешь снег и не обманывай. А также тебе надо попросить прощение у Бога, за то, что ты говорила неправду и больше так не делать.
Иногда мы стараемся скрыть наши плохие дела, но Господь все видит. Рано или поздно все обнаружится и нам в последствии будет горько и стыдно. Лучше сразу говорить правду, чтобы наша совесть была чистой.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
